Розділи

    • 12 червня 2020

    Діти – наше майбутнє (до Всесвітнього дня боротьби з дитячою працею)

    Цей День був заснований за активної участі Міжнародної організації праці (МОП) ще в кінці минулого століття і відзначається 12-го червня. Передісторія появи такої пильної уваги з боку широкої міжнародної громадськості до питань і проблем експлуатації дитячої праці цілком закономірна. Згідно багаторічних спостережень, статистичних та емпіричних досліджень було встановлено безліч факторів враховуючі, можливо відповідально сказати, що подальше замовчування проблем дитячої праці діє вкрай негативно і не рідко стає основним моментом розвитку та вкорінення подібних ситуацій у суспільстві, причому не тільки країн з економікою, що розвивається, а й у цілком благополучних і соціально успішних державах також.

    Моменти, які були висловлені на Амстердамській конференції з боротьби з найгіршими формами дитячої праці в 1997-му році і Міжнародної конференції з питань дитячої праці, що відбулася в тому ж році в Осло, за даними проекту DilovaMova.com, з’явилися якимсь істотним поштовхом в міжнародній свідомості і впритул привернули увагу до цієї нагальної проблеми. Було заявлено про необхідність ліквідації невиправданої і несправедливої дитячої праці, яка використовується переважно третіми особами, а також про доцільність прийняття низки законодавчих і політичних реформ, які були б спрямовані на викорінення експлуатації дітей як в якості домашньої прислуги, так і в якості неофіційної трудової сили на сумнівних підприємствах. Забезпечення гідних умов праці для молодих працівників, належного правового захисту і пильної уваги з боку офіційних регулюючих структур.

    Сьогодні майже у всьому світі праця дітей є гострою соціальною і економічною проблемою, проблемою прав людини. За оцінками Міжнародного Бюро Праці загальна чисельність працюючих дітей віком від 5 до 14 років у країнах, що розвиваються, становить близько 250 млн. осіб. З них майже половина дітей (120 млн.) працюють на умовах повного робочого дня. Вони позбавлені необхідних можливостей для навчання, охорони здоров’я та основних свобод.  Страждають від цього  насамперед  діти, хоча негативні  наслідки  проявляються  згодом  у  цілому  в масштабах  країн.

    Сьогодні у світі нараховується близько 1 млрд. неписьменних, і все через те, що будучи дітьми, вони змушені були працювати замість того щоб відвідувати школу. Мільйони їхніх дітей теж змушені сьогодні працювати з тим, щоб допомогти своїм сім’ям хоча б трохи віддалитися від порочного кола бідності, нерівності та недорозвиненості.

    В Україні ж, найпоширенішими  сферами  застосування  дитячої  праці є: сільське господарство, торгівля та сфера  послуг.  Значно  менше  дітей працює у промисловості  та  будівництві.  Переважна  більшість  міських дітей працює в торгівлі, промисловості  та  сфері  послуг,  а  діти  з  сільської місцевості, в основному, зайняті на сільськогосподарських роботах.

    Не важко зробити висновки, що важка  фізична  праця   неминуче  призводить до  порушення опорно-рухового  апарату  та/або  затримання  зросту. Усе  це негативно  впливає на формування здоров'я дитини оскільки, зазвичай, діти працюють в період їх найінтенсивнішого фізичного  і психічного  розвитку. Результати обстеження працюючих дітей  свідчать,  що  шкідливі  умови  праці  призводять  до хвороб і фізичних  ушкоджень.  Найбільше  їх  виявлено  серед  дітей молодшого віку (10-14  років).  І це  відбувається при тому, що законодавство забороняє  залучати дітей до участі у важких роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах та до праці понад встановлений законом скорочений робочий час.

    Які ж причини  спонукають  дітей  працювати?  Майже  кожна  друга  опитана  дитина  причиною роботи  назвала “бажання  мати  власні  кошти”. Через важкий матеріальний  стан  сім'ї  працює кожна третя дитина  (причому  розуміння порогу малозабезпеченості у кожного особисте – буває,  що і з доходом батьків у кілька тисяч  гривень  на  місяць  дитина  вважає сім’ю бідною).

    Для набуття професійного досвіду і майбутньої кар’єри (американській варіант) працює близько 14% дітей, а 8% підробляє “за компанію з друзями”.

    Дві третини дітей працює за гроші. Виняток становлять діти, які зайняті  у сільському господарстві так як половина з них працює безоплатно, допомагаючи батькам, або ж з ними розраховуються продукцією. Заробіток  дітей, в основному, невисокий.

    Парадоксально, але необхідно визнати факт, що  батьки здебільшого спокійно ставляться до праці власних дітей, хоча за їхніми повідомленнями, дві  третини  з них  мали  незадовільне  або  ослаблене  здоров'я.  Лише третина батьків не схвалюють працю дітей.

    Щоб  вивести  ситуацію  зі стихійного русла, необхідно на державному  рівні створити спеціальну програму по дитячій праці. Але ж відповідно до ст.188 Кодексу  законів про працю дитина офіційно може працювати лише після досягнення нею 14 років. При цьому вона мусить обов'язково бути учнем школи (технікуму, училища), а робота має бути легкою, не  завдавати шкоди  здоров'ю  і  не  порушувати  процесу  навчання. Крім того, згоду на працевлаштування повинен дати хоча б один  із  батьків учня. Ці три  умови  повинні  виконуватися  наймачем  неповнолітніх беззаперечно, а  це  практично неможливо. Для  легалізації  існуючого неофіційного ринку праці дітей і підлітків необхідно прийняти спеціальний  закон, котрий би враховував сучасні реалії.    

    Закон  цей  конче  необхідний  ще  й  для того, аби  захистити  юних громадян від  свавілля нечесних дорослих, котрі, як часто  трапляється,  залюбки  користуються  дешевою "робочою силою",  але  часто-густо  їй не  платять  вдаючись  до  різних  хитрощів.  Ображеній  дитині  немає  де  попросити  захисту, бо працювала  вона в  обхід чинних українських нормативних актів.

    Борисенко Н.В. – лікар з гігієни праці

           ДУ « Вінницький ОЛЦ МОЗ України»

         червень 2020р.

    Список використаної літератури:

    1. Кодекс Законів про працю України від 10 грудня 1971 р // Відомості Верховної Ради України. 1971  р. № 50. ст. 375.

    2. Власенко Н., Костриця В. Праця дітей в Україні // Україна: аспекти праці. – 2000. - № 6 – С. 92.

    3. Дитяча праця в Україні / О.О.Яременко та інші. - К.: УІСД, 2000

    4. Стичинський Б.С. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю.- 2-ге видання 2001-760с.

    5. Резнік Г.О. Праця дітей в Україні.