Розділи

    • 04 червня 2020

    Правові основи розвитку системи громадського здоров’я

    Здоров'я громадян – це одна з найбільших цінностей для кожної цивілізованої країни, найважливіша складова її соціально-економічного розвитку, тому метою держави має бути збереження здоров'я населення та прагнення забезпечити кращі показники здоров'я людей і продовження тривалості життя.

    Проблематика підвищення рівня здоров’я населення України, тривалості активного життя та очікуваної тривалості життя при народженні є надзвичайно важливим питанням, що вимагає удосконалення управління охороною здоров’я та формування і функціонування дієвої системи громадського здоров’я.

    Керівництвом нашої держави вже зроблені вирішальні кроки в цьому напрямі проте,  наявні правові норми є лише основою для формування дієвого механізму управління системою громадського здоров’я та системи громадського здоров’я в цілому як інституту системи охорони здоров’я.

    Перспективи запровадження системи громадського здоров’я полягають перш за все у вирішенні питання взаємоузгодження систем охорони здоров’я та громадського здоров’я і відповідних державних політик, для чого доцільним вбачається чітке нормативне врегулювання політики у сфері громадського здоров’я в цілому так і окремих процесів, програм та проектів зокрема.

     Підписавши Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої (Глава 22. Громадське здоров‘я), Україна взяла зобов‘язання розвивати співробітництво в галузі охорони здоров‘я з метою підвищення рівня його безпеки та захисту здоров‘я людини як передумови сталого розвитку та економічного зростання, у тому числі керуючись підходом «охорона здоров‘я у всіх політиках держави».

    В теперішній час держава здійснює заходи з імплементації Глави 22 Угоди про асоціацію України з ЄС у контексті зміцнення системи охорони здоров‘я України та її потенціалу, зокрема шляхом впровадження реформ, подальшого розвитку первинної медико-санітарної допомоги та навчання персоналу; попередження і контролю над інфекційними хворобами, такими як ВІЛ/СНІД і туберкульоз, підвищення готовності до ризику спалахів високопатогенних хвороб та імплементації міжнародних медико-санітарних правил; попередження та контролю над неінфекційними хворобами шляхом обміну інформацією та найкращими практиками, пропагування здорового способу життя, визначення основних детермінант здоров‘я та проблем в галузі охорони здоров‘я; інформації та знань в галузі охорони здоров‘я.

    Базуючись на відданості нашої держави принципам Політичної декларації Наради високого рівня Генеральної асамблеї ООН зі зміцнення систем охорони здоров'я та справі досягнення цілей Глобальної стратегії, якими є зниження показників передчасної смертності та підвищення якості життя, – держава розглядає європейську політику «Здоров‘я – 2020: основи Європейської політики в підтримку дій держави і суспільства в інтересах здоров‘я та благополуччя», Європейський план дій щодо зміцнення потенціалу та послуг громадського здоров‘я, та визначені 10 основних оперативних функцій громадського здоров‘я, як інструменти для здійснення заходів на національному та регіональному рівнях, спрямованих на розбудову/розвиток системи громадського здоров‘я в Україні та посилення його потенціалу.

     На даний час Урядом країни реалізовується Концепція розвитку громадського здоров’я, яка схвалена  розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 1002-р.(далі-Концепція).

    Ця Концепція визначає засади, напрями, завдання, механізми і строки розбудови системи громадського здоров’я з метою формування та реалізації ефективної державної політики для збереження та зміцнення здоров’я населення, збільшення тривалості та покращення якості життя, попередження захворювань, продовження активного, працездатного віку та заохочення до здорового способу життя шляхом об’єднання зусиль усього суспільства.

    Реалізувати цю Концепцію передбачається протягом 2017-2020 років.

    Організаційними принципами формування системи громадського здоров’я є:

    законність - відповідність Конституції і законам України та міжнародним договорам;

    міжгалузеве співробітництво та координація - створення механізмів узгодження цілей, пріоритетів, завдань та заходів у сфері громадського здоров’я;

    визначення пріоритетів - послідовність виконання програм та здійснення заходів відповідно до потреб держави та очікувань суспільства;

    ефективність - досягнення максимально можливих результатів за рахунок мінімально необхідних витрат;

    підзвітність - регулярне звітування перед суспільством та територіальними громадами про результати роботи у доступній формі;

    спадкоємність - збереження та передача цінностей, норм, знань, досвіду для подальшого використання і забезпечення послідовної реалізації державної політики незалежно від політичної ситуації.

    Для реалізації цієї Концепції передбачено розробити план заходів на 2017-2020 роки.

    Фактично, з реалізацією Концепції розвитку системи громадського здоров’я в Україні розпочався перехід від вертикального управління, коли більшість закладів громадського здоров’я були в підпорядкуванні МОЗ, до децентралізованої моделі системи громадського здоров’я, коли заклади громадського здоров’я передаються в управління органам місцевого самоврядування і при цьому зберігається фінансування з державного бюджету.

    Станом на сьогодні Міністерство охорони здоров’я України створило Центр громадського здоров’я – заклад охорони здоров’я, що відповідає за збереження та зміцнення здоров’я населення, соціально-гігієнічний моніторинг захворювань, епідеміологічний нагляд і біологічну безпеку, групову та популяційну профілактику захворюваності, боротьбу з епідеміями та стратегічне управління у сфері громадського здоров’я.

    Поряд з цим, нормативно-правовими документами визначається, що основним керівним органом у сфері громадського здоров’я є Міністерство охорони здоров’я. Створений ним Центр громадського здоров’я, з одного боку визначається як санітарно-профілактичний заклад охорони здоров’я з доволі обмеженим колом функцій, з іншого – як координатор програм та проектів у сфері громадського здоров’я.

    Окрім того, до суб’єктів систем охорони здоров’я відповідно до Концепції мають належати новостворені регіональні центри громадського здоров’я. Аналіз засад формування системи громадського здоров’я, визначених у Концепції  свідчить про врахування як всіх складових змісту громадського здоров’я, так і його головних функцій, охоплюючи всі визначені сфери, що мають вплив на нього, та деталізуючи їх значення у вигляді відповідних принципів, серед яких право на здоров’я та охорону здоров’я, принципи цілісного підходу до здоров’я, досягнення справедливості щодо здоров’я, доказовості та економічної доцільності.

     На особливу увагу заслуговують принцип солідарності, що передбачає відповідальність територіальних громад, сімей та окремих осіб, а також залучення суб’єктів бізнесу та громадянського суспільства до формування умов та вирішення проблем у сфері громадського здоров’я, а також принцип пріоритетності збереження здоров’я населення в усіх напрямах діяльності державної влади, що має передбачати збільшення ролі провідного органу в сфері громадського здоров’я на розробку та реалізацію державних політик всіх інших сфер життєдіяльності суспільства.

    Крім того, на реалізацію заходів Концепції, для регулювання системи громадського здоров’я було розроблено стратегічний комплексний  законопроєкт «Про систему громадського здоров’я та забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя».

    Він об`єднує існуючі закони України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та «Про захист населення від інфекційних хвороб», а також вводить нові положення щодо регулювання системи громадського здоров’я. Зокрема, законопроектом врегульовуються питання щодо діяльності установ із профілактики  та контролю хвороб, регіональних центрів громадського здоров’я та компетентного органу у сфері контролю за дотриманням санітарного законодавства.

    Окремо слід зазначити, що одним з головних пріоритетів громадського здоров'я є імунопрофілактика. В 2019 році Уряд Ухвалив "Стратегію розвитку імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб, яким можна запобігти шляхом проведення імунопрофілактики, на період до 2022 року".

    На реалізацію стратегії наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.10.2019р. №2070 внесено зміни до Календаря профілактичних щеплень в Україні та Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень.

     За підтримки Всесвітньої організації охорони здоров'я та при технічному супроводі Центру громадського здоров'я МОЗ України, запроваджено процес 3-річного планування закупівлі вакцин. Продовжено механізм закупівель вакцин із залученням міжнародних спеціалізованих організацій. Спрощено процедури та законодавчо врегульовано перерозподіл вакцин між регіонами.

    Увага до теми громадського здоров'я на національному та міжнародному рівні – це важливо. Однак треба розуміти, що більшість заходів, спрямованих на досягнення мети, відбувається на рівні суспільства, а левова частина питань вирішується місцевою владою та громадами.

    Концепція, зокрема, передбачає забезпечення централізації та децентралізації через передачу визначених функцій у сфері громадського здоров'я та ресурсів органам місцевого самоврядування. На органи місцевого самоврядування Концепцією покладене завдання розробки місцевих і регіональних комплексних та цільових програм з вирішення пріоритетних питань у сфері громадського здоров'я. За планами Міністерства охорони здоров'я, 2020 рік має стати роком завершення формування регіональних Центрів громадського здоров'я. Заплановано розпочати створення в них відділів імунопрофілактики.

    Наразі Уряд проводить роботу по оптимізації бюджетного фінансування різних напрямків у сфері громадського здоров’я у 2020 році.

    Так, розроблено  бюджетну програму «Громадське здоров’я та заходи боротьби з епідеміями».  На програму запланували витратити більше ніж 3 млрд грн. У 2020 році всі напрями сфери громадського здоров’я фінансуватиму з однієї бюджетної програми.  

    Гроші направлять на фінансування таких завдань програми: імунопрофілактика, епідеміологічний нагляд та заходи боротьби з епідеміями профілактика інфекційних та неінфекційних захворювань, профілактика ВІЛ/СНІДу розвиток донорства крові та її компонентів проведення заходів щодо здорового способу життя.  

     За умовами програми закуповуватимуть медикаменти та медичне обладнання для лікування та профілактики ВІЛ/СНІДу, туберкульозу, гепатиту групи В і С, препарати для лікування інфекційних захворювань, імунобіологічні препарати, матеріали для донорства крові та її компонентів.   Щоб реалізувати програму, потрібно видати: постанову КМУ про затвердження порядку використання коштів державного бюджету накази МОЗ про затвердження переліку послуг громадського здоров’я та порядку їх надання .

    Також розроблено проєкт закону «Про систему громадського здоров’я та забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя». Як вбачається зі змісту законопроекту, останній  об’єднує чинні закони України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та «Про захист населення від інфекційних хвороб» та додає нові положення щодо регулювання системи громадського здоров’я та дотримання санітарного законодавства

    Проєкт міжнародної технічної допомоги «Надання підтримки Україні у розвитку сучасної системи громадського здоров’я»  має за мету  створення сучасної систему безпеки крові в Україні розширити функції Центру громадського здоров’я та Директорату громадського здоров’я.  Проєкт триватиме до 12 травня 2022 року. На його реалізацію ЄС виділить близько 3 млн євро.

    Як вбачається з вищенаведеного, нова система громадського здоров'я будується за принципами децентралізації та субсидіарності. Координатором та технічним лідером програм та проектів у цій сфері має стати Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я. Центр матиме доступ до медичної статистичної інформації, здійснюватиме обробку баз даних, готуватиме науково обґрунтовані рішення та аналітику у сфері громадського здоров’я. Також, він керуватиме обласними установами у сфері громадського здоров’я.

    Реалізацію політики у сфері громадського здоров’я на регіональному рівні здійснюватимуть органи місцевого самоврядування. Вони будуть відповідальні за санітарне та епідеміологічне благополуччя населення, імплементацію Національної стратегії громадського здоров’я на місцевому рівні, а також за інформування населення.