Розділи

    • 15 квітня 2020

    Що ви знаєте про радіацію: чого варто боятися?

    ДУ «Вінницький ОЛЦ МОЗ України» Зайцева В.Г. - заслужений лікар України, директор; Борисенко А.В. – заступник директора

    м. Вінниця,  квітень 2020р.

            Все менше і менше інформації в ЗМІ про радіаційну ситуацію та вплив її на здоров’я людини, чим далі ми від 1986 року – року аварії на Чорнобильській АЕС.

             В 2020році - 34 річниця  радіаційної катастрофи світового значення. Саме світового, адже радіаційне забруднення після аварій знаходять у найвіддаленіших місцях земної кулі.

             Концепцією Розвитку громадського здоров’я в Україні одним із завдань визначено проведення моніторингу і оцінки стану радіаційної ситуації та встановлення причинно – наслідкового зв’язку між радіацією і здоров’ям людини.

              Тому про вплив радіації на людину, природного чи техногенного походження, не потрібно забувати. Кожен день, протягом всього нашого життя, нас супроводжує радіаційний фон та радіаційне випромінювання. В природі постійно відбуваються процеси радіаційного розпаду при, яких в навколишнє середовище виділяються частинки альфа або бета та гамма – кванти. Також, це результат дії космічного випромінювання.

             В навколишньому природному середовищі є велика кількість радіоактивних елементів. За рахунок цих процесів формується природна радіація – радіаційний фон. Тож під постійним впливом природної радіації проходить все життя людини, в залежності від ореола проживання, з різними рівнями радіаційного фону. Як правило, природні рівні радіації – радіаційний фон не впливає шкідливо на здоров’я людини. Інша ситуація, коли людина постійно чи часто знаходиться там де радіаційний фон перевищує нормативні величини – 50мР/год. (поклади радіоактивних елементів, радіоактивні будівельні матеріали, робота з ДІВ, виділення радону і т.і.)

             Інша складова радіаційного впливу на людину – техногенне випромінювання. В ХХ сторіччі людина опанувала використання радіоактивних речовин та ядерних реакцій для потреб людства. В процесі подальшої діяльності були створені штучні джерела радіоактивності. Радіоактивні речовини і ядерні реакції стали широко використовувати, як ядерне паливо, в медицині, з іншою метою. Техногенне використання радіації знаходиться під суворим контролем, в частині нормування і попередження негативного впливу на здоров’я людини, весь свій цикл – від створення і використання до перетворення на радіоактивні відходи, вилучення та захоронення. Було б все добре, коли б не порушувались встановлені регламенти і нормативи по безпечному  застосуванню радіації. Адже ні для кого  не секрет, що і при  використанні радіоактивних джерел, як ядерне паливо так і в медицині є порушення, а значить і негативний вплив на здоров’я людей (застарілі технології і обладнання, недотримання правил ТБ для персоналу і пацієнтів та інше).

             І третє – радіаційні аварії. При радіаційних аваріях відбувається не контрольований, не нормований  вплив радіації на персонал, пацієнтів і все населення. Радіаційні аварії бувають різних класів по ступеню небезпеки і кількості людей на, яких здійснюється вплив радіації. Найбільш потужні і всім відомі, радіаційні аварії в останній час: - на Чорнобильській АЕС в нашій країні в 1986році та аварія на АЕС Фукусіма - 1 в Японії 11 березня 2011році. Але не всі радіаційні аварії так відомі, як попередні. Значна частина радіаційних аварій, які відбулись в Радянському Союзі, Америці, Германії, Росії, Бельгії і в інших країнах менш відомі, або засекречені.

             Враховуючи всі ці фактори і складається радіаційне навантаження на людину.

             Вище було зазначено, що радіаційний вплив на людину обумовлюється дією частинок альфа і бета та гама – квантів: 

               Альфа (α)  - це випромінювання важких частинок, що складаються з двох протонів і двох нейтронів та мають найменшу проникаючу здатність. Зупинити їх можна будь-яким матеріалом, навіть звичайним папером. Навіть якщо людина спеціально буде їх споживати з їжею, лише дуже незначна частка перейде в тканини  кишківника.                                                

            Бета (β) - це випромінювання електрона. Бета-частинки також мають порівняно невелику відстань проходження крізь речовину. У повітрі - це десятки сантиметрів, а в тканинах - міліметри. Якщо джерело випромінювання зовні, то велика частина бета частинок «гасне» в наших покривних тканинах (і в одязі). В середині організму бета-частинки поглинаються практично повністю.  

           Гамма (γ) - це електромагнітні хвилі із довжиною, меншою за розмір атома, яке має найбільшу проникаючу здатність. Його можна послабити лише за допомогою товстого шару речовини. Зазвичай, під рівнем радіації («фоном») розуміють потужність гамма-випромінювання. Від його складно сховатися, але і наслідки його не так істотні. Через низьку щільність наших тканин багато гамма-частинок проходить крізь тіло, не завдаючи йому шкоди.  Причому, для гамма-випромінювання, не має значення де знаходиться джерело: зовні або в середині організму ефект, майже, один.

                   Коли мова іде про влив радіації на людину, часто поряд з’являються вислови: радіофобія; пересторога.

             Термін «радіофобія» використовується урядами певних країн для «нормалізації» радіації і навіть підвищення «допустимих» доз опромінення до небезпечних рівнів, як у Японії після аварії на АЕС «Фукусіма». Влада підняла «допустиму» дозу радіоактивного опромінення до 20 мілізівертів на рік для забруднених районів.( в Україні – 1 мілізіверт/рік для всього населення (кат.-В); -2 для тих хто може отримати додаткове опромінення (кат.Б); - 20 для працюючих з ДІВ (кат.-А). Після Чорнобильської катастрофи були також зроблено спроби пов'язати хвороби, викликані радіацією, з "істерією" і "психологічними" страхами, що отримали назву "Чорнобильський синдром". Насправді, багато цих впливів є реальними медичними хворобами.

             Принцип «перестороги»  було вперше визначено у січні 1998 року на конференції у будинку Герберта Джонса (Wingspread conference), її учасники постановили, що пересторога повинна переважати, якщо діяльність підвищує ризики завдання шкоди здоров'ю людини або довкіллю, навіть якщо певний причинно-наслідковий зв'язок неможливо встановити повністю з наукової точки зору.

                Тобто два різні терміни, один з яких використовує влада для захисту своїх дій, а інший науковці для того, щоб захистити людей від можливого впливу радіації на них.

           Учасники конференції також дійшли висновку, що діюча екологічна політика не є достатньою для попередження екологічних катастроф, а замість цього зосереджена на ліквідації наслідків аварій.

                Чому виникають сьогодні такі протиріччя? А тому, що на даний час в світі  ще недостатньо проведено досліджень по встановленню зв’язку між радіацією і її впливом на здоров’я людини. В Америці у 2010 році Національна академія наук (НАН) отримала доручення від Комісії з ядерного регулювання США (NRC) дослідити поширеність випадків захворювання на рак у місцевостях поблизу об'єктів атомної енергетики. Однак NRC скасувала дослідження у 2015 році, заявивши, що воно коштуватиме надто дорого. І такі ситуації не поодинокі в світі. 

                В Україні також майже не проводяться на державному рівні поглиблені моніторингові дослідження по встановленню таких зв’язків. Але все таки одне дослідження проводиться. Це епідеміологічне  дослідження високого класу розпочалося у 1997р. спільно Національним інститутом раку США і Національним центром радіаційної медицини України за фінансової підтримки Америки. В 1999 році була підписана міждержавну угоду між Україною і США про дослідження медичних наслідків Чорнобильської катастрофи.

                 Чи винен Чорнобиль у нових випадках раку серед ліквідаторів? Сьогодні, через роки після катастрофи, дехто ставить під сумнів прямий зв’язок між дією радіації і онкологічними захворюваннями. Проте, як свідчать проведені спільно дослідження, підвищений ризик захворіти на рак серед «чорнобильців» – це науково доведений факт. 

     Результати цього спільного дослідження вже стали надбанням світової науки. Сьогодні доведено, що кожен третій випадок лейкемії у ліквідаторів спричинений дією опромінення, що з радіацією пов’язане зростання числа випадків раку щитоподібної залози, що радіаційна катаракта ока може розвиватися при значно менших дозах, ніж вважалося раніше. «Завдяки українсько-американському співробітництву нам вдалося отримати дані, які визнані світом». 

     Спільний проект вивчення віддалених ефектів Чорнобиля триває й сьогодні. Разом з американцями українські вчені шукають відповідь на запитання: чи існує підвищений ризик захворіти на рак для другого покоління, нащадків «чорнобильців»? Для цього досліджують генетичні зміни у півсотні родин – батьків, які зазнали опромінення, і дітей, які в них після цього народилися.  Як кажуть у Центрі радіаційної медицини, відлуння Чорнобиля – у вигляді підвищеної статистики ракових захворювань – триватиме іще принаймні 20–30 років. Медицина має бути готовою давати відповідь на ці виклики.

    То, чи варто боятися радіації? Сьогодні відсутня будь, яка наукова інформація згідно, якій пересічному громадянину існувала б загроза отримати захворювання від радіаційного впливу. Рекомендації вчених зводяться до дотримання здорового способу життя. Дотримання норм радіаційного навантаження. Сумарне радіаційне навантаження від природних і техногенних факторів не повинно перевищувати 20 мілізівертів опромінення на рік.

     Література:   

    1. Чорнобиль і рак: українсько-американське дослідження, 26 квітня 2019 р.;

    2. Радіація і шкода для здоров'я людини ПУБЛІКАЦІЯ BEYOND NUCLEAR

    3. Журналу «Охорона праці і пожежна безпека» за матеріалами Управління Держпраці у Тернопільській області.

    4. Аналітична доповідь Київ–2011 УДК 504.03:338.14 С69 Соціально –економічний розвиток територій, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Проблеми та шляхи їх подолання.