Розділи

    • 27 квітня 2020

    Результати будь-якої трудової діяльності не можуть бути цінніші за здоров’я та життя працівника.

    Міжнародна організація праці (МОП) оголосила 28 квітня Всесвітнім днем охорони праці для того, щоб привернути увагу світової громадськості до масштабів проблеми, а також до того, яким чином створення та просування культури охорони праці може сприяти зниженню щорічної смертності на робочому місці. Вперше він відзначався у 2003 році.

    Ідея проведення Всесвітнього дня охорони праці бере початок від Дня пам’яті загиблих працівників, уперше проведеного американськими та канадськими трудящими в 1989 році в пам’ять про працівників, які загинули та отримали травму на виробництві.

    До цих заходів, спрямованих на привернення уваги громадськості до невирішених проблем охорони праці приєднались більше ста країн світу.

    В Україні цей День отримав назву «День охорони праці» і відзначається 28 квітня щорічно згідно до Указу Президента України № 685/2006 від 18 серпня 2006 року . Цінність результатів будь-якої трудової діяльності не може бути вище цінності здоров’я та життя працівника.  

    За оцінками Міжнародної організації праці (МОП), щорічно відбувається понад 270 мільйонів нещасних випадків на виробництві, які ведуть до відсутності на робочому місці протягом більше 3 днів, і від близько 160 мільйонів випадків хвороб без смертельного результату. Кожен день в світі вмирають, в результаті нещасних випадків і захворюваності на виробництві, близько 5000 осіб, в рік - від 2 до 2,3 мільйона осіб.

    Медицина є однією з найбільш поширених сфер трудової діяльності суспільства. В ній нараховується більш ніж 170 лікарських спеціальностей. В системі охорони здоров'я України зайнято більше 200 тисяч лікарів, враховуючи стоматологів, понад 500тисяч осіб середнього медичного персоналу. Працю лікаря слід віднести до такої сфери діяльності, яка, не приймаючи безпосередньої участі у виробничому процесі, не створюючи матеріальних або духовних споживчих цінностей , у той же час забезпечує необхідні умови для створення таких цінностей, виліковуючи людей і повертаючи їх до продуктивної праці. Умови і характер трудової діяльності лікарів та інших спеціалістів медичної галузі вимагають постійної уваги до охорони їх здоров'я, оскільки робота медичного працівника пов'язана з впливом  як несприятливих умов праці так і небезпечних чинників виробничого середовища на робочому місці. Ці чинники охоплюють широкий спектр виробничих шкідливостей :

    а) психофізіологічні ( психоемоційне напруження, вимушена робоча поза, надмірне напруження аналізаторних систем);

    б) фізичні (дискомфортний мікроклімат, шум, вібрація, ультразвук, лазерне, іонізуюче та неіонізуюче випромінювання;

    в) біологічні ( збудники інфекційних хвороб, гельмінти, паразити-комахи);

    г) хімічні (лікарські препарати, наркотичні засоби).

    Встановлено, що більше половини професійних захворювань лікарів – (59.8%) зумовлено фізичним і розумовим перевантаженням, а також впливом хімічних чинників.

    За частотою найбільша кількість випадків професійних захворювань медичних працівників належить інфекційним хворобам, якими найчастіше хворіють , крім інфекціоністів та фтизіатрів, також хірурги, патологоанатоми, судмедексперти, стоматологи, отоларингологи, лікарі – лаборанти. В Україні, за статистикою, туберкульоз професійного походження серед медичного персоналу  займає 23%, гепатит А,В-15,4%.

    В Україні серед професійних захворювань хірургів хімічної етіології  медикаментозна алергія займає - 15,0%, кропивниця - 15,0%, дерматити – 8,0%. Значне та тривале навантаження на нервово-емоційну та інтелектуальну сферу сприяє формуванню у 30% медичних працівників гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця, невротичних розладів, вегето-судинної дистонії та неврастенії. Серед захворювань, які привели до інвалідності, 60% припадає на долю хвороб хімічної етіології, 20% - на хвороби, обумовлені біологічними факторами, і по 10%- на хвороби, викликані фізичними факторами та перенапруженням органів і систем. В результаті виникнення професійних захворювань лікарі змушені були змінювати місце роботи через хвороби хімічної етіології в 80% випадків,  через хвороби, викликані біологічними чинниками у 11% випадків і у 9% - через функціональне напруження.

    Сьогодні, коли відмічається черговий День охорони праці найбільш гостро стоїть питання професійного захворювання медичних працівників коронавірусом.   Кількість захворілих та померлих від корона вірусу залишається на високих рівнях по всьому світу.   Оскільки медики знаходяться в безпосередній близькості до інфікованих, то піддаються не просто зараженню, а отриманню вірусу у великих дозах. У боротьбі з Covid-19 медперсонал у всьому світі платить дуже високу ціну. Тисячі медпрацівників заразилися вірусом, кількість померлих  зростає.  

    Медичні фахівці навіть використовуючи засоби захисту  добровільно знаходяться в групі ризику. Нині не можна з точністю виміряти ступінь ризику для медперсоналу, який практично постійно знаходиться у контакті з вірусом.

    Існують лише деякі показники Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), за якими можна зробити певні висновки. Наприклад, під час спалаху SARS в 2002-2003 рр. 21% всіх підтверджених випадків в світі припав на медперсонал.

    Нещодавно видання «The New York Times», з використанням дослідження бази даних Департаменту праці O*NET, оприлюднило фізичні аспекти різних професій, і створило карту з позначками, які професії і наскільки небезпечні на тлі поширення пандемії. Найбільший ризик захворіти мають люди, робота яких пов’язана з фізичним контактом з багатьма людьми. Медичні працівники, лікарі та фельдшери через контакт з хворими очолюють рейтинг найнебезпечніших професій під час пандемії. Вони стикаються із захворюваннями та інфекціями щодня і зазвичай працюють у безпосередній близькості один від одного та пацієнтів. Няньки та доглядальниці, які працюють із людьми похилого віку - найвразливішою категорією, - також мають високий ризик зараження. До рейтингу небезпечних професій на тлі пандемії входять і рятувальники. На думку керівника департаменту трудового права і соціальної політики Ягеллонського університету (м. Краків) професора Кшиштофа Барана (Krzysztof Baran), коронавірусна хвороба повинна вважатися професійною для набагато більш ширшої групи співробітників.

    «Це професійні групи, в яких вплив цього захворювання відбувається з особливою інтенсивністю. Це, ймовірно, буде стосуватися всіх працівників сектора охорони здоров'я - від лікарів, медсестер, фельдшерів, фармацевтів до стаціонарних і носилок, і навіть офісних працівників, які працюють в лікарнях та інших медичних установах. Звичайно, хвороба, викликана Covid-19, також може вважатися професійною в інших професіях, де є прямий вплив інфекції, таких як поліцейські, пожежники або навіть листоноші», - зазначає професор Баран.

    Доктор Томаш Дибек (Tomasz Dybek) з Угоди медичних професій (Porozumienia Zawodów Medycznych) вважає, що ризик коронавирусної хвороби однаково високий у лабораторних діагностиків, електрорадіологів, фельдшерів, фізіотерапевтів та психологів. «Сьогодні невідомо, які наслідки матиме коронавірус в майбутньому. Тому співробітники повинні бути захищені», - каже Томаш Дибек.

    В свій столітній ювілей, який відзначався в 2019 році, Міжнародна організація праці (МОП)  підбила  підсумки багаторічної діяльності та будує плани на майбутнє в контексті глобальних трансформацій щодо таких аспектів, як технології, демографія, організація праці . Разом з міжнародною спільнотою Україна визнає, що здорові та безпечні умови праці – це стратегічне завдання, яке стоїть перед державою і бізнесом.

    Важливо підготуватися до майбутніх змін, правильно спрогнозувати результати реформування та забезпечити впровадження нових принципів управління.

    Сучасна система заохочення до поліпшення безпеки та охорони здоров’я працівників на роботі має враховувати світові тенденції зайнятості населення, розвитку цифрових технологій (автоматизація, робототехніка, інформаційна комп’ютеризація), демографічні показники, економічну глобалізацію, кліматичні зміни.

    Практика щодо постійного навчання з безпеки та гігієни праці може допомогти працівникам і роботодавцям мінімізувати наявні та потенційні виробничі ризики і тим самим поліпшити результати роботи у сфері охорони праці.

    Серйозним викликом для України стало питання трудової міграції, зокрема, професійно підготовленої молоді. Отже, потрібно забезпечити робочими місцями  з належними умовами праці, щоб зупинити відтік трудових ресурсів із країни, зберегти кваліфікований і високоефективний трудовий потенціал. Це сприятиме економічному зростанню та повній зайнятості населення.

    Тільки спільними зусиллями можливо виконати завдання, передбачені програмами реформ, і забезпечити конституційне право громадян на гідні умови праці.

     Джерела:   

    1. Гігієна праці: Підручник/А.М.Шевченко,О.П.Яворський /

    2. Стаття головного наукового співробітника НДІ інтелектуальної .власності НАПрН України  Г.Андрощука «COVID-19: професійне захворювання»