Розділи

    • 25 квітня 2017

    Чорнобильський музей

    ... Із вирваного з корінням дерева під ноги падають червонобокі яблука. Хочеться нагнутись і підняти. Ні, не можна! Це яблука, які котяться назустріч відвідувачам Чорнобильського музею.

    Якщо будете в Києві, обов’язково зайдіть. Контрактова площа, пам’ятник мудрому філософу Григорію Сковороді та його невловимий погляд на стрілку дороговказа “Чорнобильський музей”.

    Було б ніби глумливо сказати “Цікавий музей”, краще так: “Цікавий, але страшний музей”. При вході назви шляхових знаків населених пунктів на чорному тлі – вони вже не “населені”. А далі початок експозиції – Чорнобильська АЕС до аварії (діючий макет), звичайний ритм життя дорослих і малюків міста Прип’яті. Радощі і турботи, вже зроблене і плани на майбутнє, яким, на жаль, не судилось збутись.

    Страшною бідою оповила все чорна ніч 26 квітня 1986 року. Мабуть в Україні немає жодної свідомої дорослої людини, яка б в більшій чи меншій мірі не знала про цю жахливу трагедію. За класифікацією масштабів комунальних ядерних аварій – це транскордонна. Але то мова науки. А в музеї, з фотографій, розміщених в усіх залах, на нас дивляться світлі очі тих, хто безпосередньо взяв на себе жахливий удар атомної стихії. На багатьох світлинах знайомий знак радіаційної небезпеки. Екскурсовод пояснює – їх уже немає серед живих... І білі лелеки, які прилетіли напровесні у рідні краї, щоб продовжити життя. І маленькі паперові лелеки з далекої Японії, яка добре пам’ятає Хіросіму і Нагасакі.

    На моніторі комп’ютера висвічуються імена ліквідаторів, змінюються файли, що красномовно мовчать про героїв. Це електронна книга пам’яті, книга про постраждалих від аварії на ЧАЕС.

    А далі – про все, що було після... Про гасіння пожежі, про дози, отриманні персоналом, пожежними, військовими, цивільним населенням. Про долі людей, які стали заложниками радіації, про забруднення території.

    Великим болем в душі віддає експозиція зони відчуження – страшний коричневий ліс, на багато поколінь вперед безлюдні місця. Пульсуюча електронна карта поширення радіоактивної хмари, похвилинний облік її руху через країни і континенти, без кордонів і пересторог.

    Документальні матеріали, розрахунки, схеми, спектр радіоізотопів, про які до трагедії, крім спеціалістів, мало хто знав.

    Тепер населення добре знає про зони відчуження, обов’язкового відселення, гарантованого добровільного відселення, підсиленого радіаційного контролю. А жаль – краще, щоб цього ніколи не було!

    Два ангели, чорний і білий, розкинули крила над свинцевою кришкою реактора четвертого енергоблоку, куди нас люб’язно запрошує пройти екскурсовод: “Присядьте, це повномасштабний макет, ми послухаємо музику, подивимось документальні кадри”. Щемливі акорди концентрують увагу на високих словах Біблії про вічність людського буття. По обидва боки екрану  усміхнені обличчя дітей, які народились після Чорнобильської аварії. Своїм буттям вони підкреслюють непереборну силу єдності плоті і духу в могутньому життєстверджуючому пориві.

    Ось і закінчилась екскурсія. Ще і ще раз окреслились факти минулого як пересторога для майбутніх поколінь. Не втрачена гострота Чорнобильських проблем і через 31  рік після аварії. Чорнобиль не має минулого часу...

    Пристопюк  В.П.

    Завідувачка радіологічної лабораторії